Ми в FacebookНовини
Євроклуб
Фінансова діяльність
Євроклуб
Фінансова діяльність
Актуальне відео
На допомогу викладачу, майстру виробничого навчання, приймальній комісії
ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ
для ПТНЗ
Заступник директора з
навчально-виробничої роботи
Ю.В.Ломова
Правильний вибір професії значною мірою гарантує молоді ефективне використання її сил і знань в інтересах особи і суспільства, і навпаки людині заважають власні неадекватні очікування щодо свого професійного визначення .Складність ситуації вибору професії полягає в її двоїстості: з одного боку, об’єкт вибору – велика кількість професій, видів професійної діяльності з широким спектром характеристик, з другого суб’єкт вибору професії (спеціальності) – особистість зі своїми якостями й задатками.
Організована робота з профорієнтації молоді на навчання в ПТНЗ дозволяє в значній мірі уникнути багатьох виховних проблем і значно полегшити роботу майстрів виробничого навчання.
Професійна орієнтація – це система науково-практичної підготовки молоді до вільного і самостійного вибору професії, що покликана враховувати як індивідуальні особливості кожної людини, так і необхідність повноцінного розподілу трудових ресурсів в інтересах регіону, держави.
Мета профорієнтації – підготовка підростаючого покоління до свідомого вибору професії.
Для цього необхідно:
• сформувати в школярів соціально значимі внутрішні (психічні) регулятори поведінки і діяльності;
• виховувати поважне відношення до різних видів трудової діяльності;
• активізувати особисту позицію в професійному самовизначенні, тобто здійснювати що виховує, розвиваючий підхід до особистості школяра з метою підготовки його до свідомого вибору професії.
Основними компонентами профорієнтації є:
1. Професійна освіта (профінформація).
2. Залучення учнів до різних видів суспільно корисної продуктивної праці (перша «проба сил»).
3. Професійна консультація.
4. Професійна адаптація.
1. Професійна освіта – ознайомлення учнів з різними видами праці, особливостями професій, тенденціями їхнього розвитку, потребами в кадрах народного господарства як країни, так і даного економічного регіону.
2. Залучення учнів до різних видів суспільно корисної продуктивної праці. Важливою задачею профорієнтації є активізація практичної проби сил учнів у різних видах суспільно корисної, продуктивної праці, тому що праця є головним і основним фактором формування особистості.
Формування професійних інтересів у школярів – це тільки перша частина виховного впливу, необхідна, але недостатня: важливо дати учням творчу і практичну підготовку для більш швидкого оволодіння ними обраною професією, дати можливість провести першу «пробу сил» ще під час навчання в школі.
3. Професійна консультація. Головне тут – формування широких ідейних і суспільних мотивів вибору професії. Задача – установлення відповідності індивідуальних психофізіологічних і особистісних особливостей школяра специфічним вимогам тієї чи іншої професії. Вона носить, як правило, індивідуальний характер.
[image:image-2]Відомо, що в ній відчувають потребу більш 50 відсотків школярів, до яких відносяться:
- учні, що не змогли самостійно обрати професію;
- школярі, у яких виникли протиріччя з батьками з приводу вибору професії;
- учні, що хочуть підтвердити правильність свого вибору професійного шляху;
- школярі, що мають відхилення в розвитку і поведінці.
Професійна консультація може бути:
довідково-інформаційна;
психолого-педагогічна;
медична.
4. Професійна адаптація - це збереження і подальший розвиток нахилів до конкретної професійної діяльності як під час, навчання, так і на початку самостійної роботи у виробничій сфері.
Залежить від:
-інтересу до професій;
-змісту праці;
-впливу родини;
-виробничого оточення.
В профорієнтаційній роботі необхідно враховувати також вікові особливості учнів.
Молодший підліток (4-6 класи) характеризується активним розвитком моральної свідомості, у нього зароджуються життєві і професійні ідеали, позначається потреба усвідомлення себе як особистості.
У 7-9 класах акцент робиться на формуванні реальної самооцінки потенційних особистісних можливостей, на розвитку професійно-важливих якостей і властивостей, виборі шляху продовження освіти й одержання професії.
У 10-11 класах акцент робиться на отримання конкретних умінь і звичок, необхідних при виборі галузі праці.
Щодо джерела інформації про професію форми і методи профорієнтації умовно можна підрозділити на:
• словесні;
• наочні;
• практичні.
Форми і методи позаурочної виховної роботи, спрямованої на професійну орієнтацію школярів:
• бесіда (ознайомлювальна й орієнтаційна);
• зустріч із представниками і викладачами цієї професії;
• реферати учнів про професію;
• конкурси, вікторини («Хто більше знає про професію?»), тощо.
[image:image-3]
Особлива увага в профорієнтаційній роботі необхідно приділити роботі з батьками учнів. У цій роботі педагог повинен спиратися: по-перше – на знання загальних тенденцій сімейного впливу на вибір професії; по-друге – на знання основних психолого-педагогічних умов, що визначають свідомий вибір професії.
Усі професії, стосовно предмета праці, підрозділяються (по класифікації професора Е.А. Климова) на 5 типів, кожен з яких у свою чергу, підрозділяється на підтипи в залежності від мети, знаряддя й умов праці:
1. «Людина – Техніка».
2. «Людина – Людина».
3. «Людина – Природа».
4. «Людина – Знакова система».
5. «Людина – Художній образ».
1. «Людина – Техніка» (три підтипи):
1. Створення, монтаж, складання технічних пристроїв (монтаж конструкцій, інженер-конструктор).
2. Експлуатація технічних засобів (крановик, токар, швачка-мотористка).
3. Ремонт технічних пристроїв (слюсар-ремонтник, електромонтер з ремонту електроустаткування).
Вимоги. Просторова уява, технічне мислення, необхідність володіння комплексом рухових звичок, сенсомоторной координацією.
2. «Людина – Людина» (п'ять підтипів):
1. Медичне обслуговування (лікар, фельдшер, медсестра, санітарка).
2. Виховання і навчання (вихователь, учитель, викладач, майстер виробничого навчання, спортивний тренер, дефектолог).
3. Побутове обслуговування (продавець, провідник, офіціант, стюардеса).
4. Інформаційне обслуговування (бібліотекар, екскурсовод, лектор, телефоністка).
5. Захист суспільства і. держави (юрист, слідчий, дільничний інспектор).
Вимоги. Протягом усього робочого часу спілкуватися з людьми і при цьому зберігати витримку, спокій, доброзичливість. Уміння налагоджувати контакти з людьми, чуйність до інших людей.
3.«Людина – Природа» (три підтипи):
1. Вивчення, дослідження, аналіз стану й умов життя рослин і тварин (мікробіолог, гідробіолог, агрохімік).
2. Відхід за рослинами і тваринами (лісник, городник, пташник, зоотехнік, садівник).
3. Профілактика захворювань рас геній і тварин, боротьба зі шкідниками і збудниками хвороб (лікар карантинної служби, агроном захисту рослин, ветеринар).
Вимоги. Готовність до роботи у важких погодних умовах. Динаміка розумових процесів. Результати професійної діяльності виявляються через досить тривалий час.
4.«Людина – Знакова система» (чотири підтипи):
1. Тексти на рідній і іноземній мовах (коректор, друкарка, деловод, технічний редактор).
2. Цифри, формули, таблиці (програміст, оператор ЕОМ, економіст, касир).
3. Креслення, карти, схеми (кресляр, закрійник, копіювальник, штурман).
4. Звукові сигнали (радист, стенографіст, телефоніст).
Вимоги. Володіння посидючістю, терпінням, стійкою увагою, здатністю до тривалого зосередження уваги. Швидкість і точність рухів, схильність до турботи поодинці (без частих контактів з людьми).
5. «Людина – Художній образ» (три підтипи):
1. Створення, проектування, моделювання художніх творів (художник, скульптор, журналіст, модельєр, хореограф, композитор),
2. Відтворення, виготовлення різних виробів по ескізах, зразкам в одиничному екземплярі (ювелір, музичний актор, гравер, реставратор, столяр-червонодеревець, квіткар).
3. Відтворення, копіювання, розмноження художніх творів у масовому виробництві (живописець по порцеляні, шліфувальник каменю).
Вимога. Розвинутий художній смак, художні здібності, розуміння художніх ефектів, барвистість наочно-образних уявлень, багата уява, схильності до творчої діяльності, гнучкість мислення, підвищена чуттєвість при оцінці творів мистецтва.
Методика професійної орієнтації на навчання в ПТНЗ.
Методика професійної орієнтації на навчання в ПТНЗ, реалізована на практиці інженером-педагогом, як правило, включає наступні етапи і дії.
1. Етап прогнозування. Вивчаються перспективи набору на навчання в дане ПТНЗ на основі ознайомлення з прогнозом розвитку державної і регіональної системи професійно-технічної освіти, а також конкретного навчального закладу.
В результаті реалізації даного етапу здійснюється:
• уточнення переліку професій для підготовки кваліфікованих робітників у даному ПТНЗ;
• уточнення потреби базового й аналогічного підприємств у фахівцях даної професії і кваліфікації;
• уточнення перспектив відкриття нових професій у даному ПТНЗ, і їхня конкретизація;
• підбір і ознайомлення з кваліфікаційними характеристиками чи професіограмами (профессіокартами) професій по який буде здійснюватися профорієнтація.
2. Етап цілепокладання. Прийнявши групу учнів першого курсу в якості майстра в/н чи класного керівника, інженер-педагог (паралельно з початком виховній роботі в цій групі) установлює зв'язок з учнями сьомих класів однієї чи декількох загальноосвітніх шкіл.
Це робиться з таким розрахунком, щоб через три роки, випустивши групу, що зараз тільки надійшла на перший курс, інженер-педагог зміг набрати наступну на основі тих дев'ятих класів, з якими він три роки працював по професійній орієнтації. Іншими словами, працюючи три роки з групою учнів ПТНЗ, інженер-педагог три роки паралельно здійснює профорієнтаційну роботу (сьомий, восьмий і дев'ятий клас) з учнями загальноосвітніх шкіл.
У результаті реалізації даного етапу інженер-педагог повинен мати:
1) договір з відповідною загальноосвітньою школою (школами) про проведення профорієнтаційної роботи;
2) реквізити класних керівників класів, у яких буде здійснюватися профорієнтація (прізвище, ім’я, по батькові, преподаваний предмет, контактні телефони, дні і час присутності в школі);
3) дані про вчителів трудового навчання школи (прізвище, ім’я, по батькові, контактні телефони, дні і час присутності в школі, професія по вищому утворенню);
4) дані про заступника директора по виховній роботі (прізвище, ім'я, по батькові, преподаваний предмет, контактні телефони, дні і час присутності в школі);
5) список учнів сьомих класів, у яких буде здійснюватися профорієнтація.
3. Етап планування. Установивши контакти з загальноосвітніми школами, інженер-педагог повинен спланувати профорієнтаційну роботу з обраними для цієї мети сьомими класами.
Такий план фактично повинен бути договором про спільну діяльність інженера-педагога з однієї сторони і класних керівників сьомих класів, учителів трудового навчання, заступника директора по виховній роботі – з іншої.
Розділи плану профорієнтаційної роботи повинні збігатися з основними компонентами профорієнтації:
1. Професійна освіта (профінформация).
2. Залучення учнів до різних видів суспільно корисної продуктивної праці (перша «проба сил»).
3. Професійна консультація.
4. Професійна адаптація.
Наповнення кожного розділу повинне здійснюватися з врахуванням:
• профорієнтаційних можливостей ПТНЗ;
• профорієнтаційних можливостей базового підприємства;
• профорієнтаційних можливостей регіонального центру зайнятості;
• професійного і профорієнтаційного досвіду самого інженера-педагога;
• професійного і профорієнтаційного досвіду педагогів загальноосвітніх шкіл, у яких проводиться профорієнтація;
• сучасних методик профорієнтації і професійного добору;
• можливості використання в профорієнтаційних цілях батьків учнів школи і ряду інших факторів.
Результатом реалізації даного етапу повинен бути план профорієнтаційної роботи.
4. Етап реалізації. На цьому етапі інженер-педагог на основі контролю, протікання профорієнтації здійснює організаціювиконання наміченого плану і вносить необхідні корективи в цей процес у разі потреби (виконує регулювання).
У результаті реалізації даного етапу будуть отримані:
• дані про професійні схильності учнів задіяних профорієнтації класах, (наприклад на основі вивчення їх по опроснику МОПС);
• дані про професійні наміри учнів шкіл;
• список (а в наслідок, і заяви про прийом) учнів школи, що мають намір надійти на навчання в дане ПТНЗ;
• дані про учнів школи, що надійшли на навчання в даний ПТНЗ.
Контроль за подальшою професійною адаптацією здійснюють всі інженери-педагоги, що працюють з першокурсниками.
Професійна адаптація учнів ПТНЗ.
Системне дослідження проблеми адаптації у вітчизняній педагогічній науці було розпочате в 60-70 роках. І хоча у вивченні цього питання вже досягнуті певні результати, проте приходиться констатувати, що поки не вироблено узагальненого визначення цього поняття.
Почасти це обумовлено, імовірно, тими обставинами, що термін «адаптація» (від латинського adaptacio – пристосування) запозичено суспільними науками (соціологією, психологією, педагогікою) з біології з природним для всякого подібного переносу збереженням колишнього значення слова і разом з тим наділенням його новим, уже соціальним змістом. Виявляється також недостатньою розробка співвідношення «людина – середовище».
Поняття адаптації найчастіше використовується в значеннях, близьких до понять «пристосування», «самонавчання», «самоорганізація». Проте, його не слід зводити до жодного з них, тому що воно охоплює всі ці значеннєві відтінки. Як відомо, у біології це поняття означає асиміляцію організму під впливом ззовні і перебудову його стану в зв'язку з цим впливом з метою виживання – іншими словами, забезпечення сприятливого режиму активності організму в умовах середовища, що змінюється.
У залежності від особливостей індивідів – різних за характером, типом нервової системи, ціннісними орієнтаціями і, можливо, за здібностями – процеси адаптації можуть проходити швидше чи повільніше, з більшими чи меншими витратами сил і з різним емоційним забарвленням.
Адаптацію можливо охарактеризувати як процес вироблення оптимального режиму цілеспрямованого функціонування особистості, тобто приведення її в конкретних умовах часу в такий стан, коли вся енергія, усі фізичні і духовні сили спрямовані і витрачаються тільки на виконання її основних задач, у нашому випадку - на навчання і виховання. Адаптована людина у своїй діяльності максимально є сама собою.
Адаптуватися означає не більш, ніж освоїтися, отже в самому процесі адаптації ще немає нічого від власне предметної діяльності, спрямованої безпосередньо на досягнення мети. Адаптація і предметна діяльність (одержання нових знань, умінь, навичок), як правило, протікають одночасно. Адаптація - передумова для успішного функціонування індивіда в іншій соціальній ролі.
Проблема адаптації не є властивим тільки професійно-технічним навчальним закладам (ПТУ, ВПУ і тему подібне). Людина зіштовхується з нею при зміні місця проживання, зміні місця роботи, призові на військову службу і так далі. Вступ в ПТНЗ – окремий випадок входження в нове середовище.
Специфіка процесу адаптації в ПТНЗ визначається відмінністю в способах навчання й у його організації в професійно-технічній школі, що породжують своєрідний негативний ефект, що називається в педагогіці дидактичним бар’єром між викладачами й учнями:
• наявність не тільки теоретичного навчання, але і практичного (виробничого) навчання;
• участь у виготовленні реальної товарної продукції під час навчання на виробництві;
• проживання в гуртожитку визначеної частини контингенту учнів ПТУ;
• необхідність адаптації не тільки до колективу групи, інженерно-педагогічних працівників, а і до трудового колективу підприємства (цеху, ділянки, бригади), де здійснюється виробниче навчання.
Нові дидактичні обставини здебільшого знецінюють отримані в школі способи засвоєння навчального матеріалу. Спроби компенсувати це старанністю (що теж не завжди зустрічається в учнів ліцеїв) не завжди приносять успіх.
[image:image-4]
УЗАГАЛЬНЕННЯ
Стати професіоналом – це бути потрібним суспільству, перебувати в гармонії з власними потребами та почуттями. На це уходять найкращі роки життя людини, які не можна витрачати марно. Тому розробка і реалізація курсу профорієнтації є
одним з пріоритетних напрямків сприяння продуктивній зайнятості людини, захисту від безробіття.
Професійна орієнтація – це система науково-практичної підготовки молоді до вільного і самостійного вибору професії, що покликана враховувати як індивідуальні особливості кожної людини, так і необхідність повноцінного розподілу трудових ресурсів в інтересах регіону, держави.
Мета профорієнтації – підготовка підростаючого покоління до свідомого вибору професії.
Основними компонентами профорієнтації є: професійна освіта, залучення учнів до різних видів суспільно корисної продуктивної праці, професійна консультація, професійна адаптація.
Методи профорієнтації умовно можна підрозділити на словесні, наочні, практичні.
Методика професійної орієнтації на навчання в ПТНЗ, як правило, включає наступні етапи: прогнозування, цілепокладання, планування, реалізація.
Наш ліцей
Керівництво
Навчальні кабінети
Фотогалерея
Відеогалерея
